Мабуть, немає в українській літературі трагічнішого образу, ніж образ матері в поемі Шевченка «Наймичка». Сам втративши матір неповних дванадцяти років, поет крізь усе життя проніс трепетне почуття любові і ніжності до Жінки, Матері, Берегині.

Тому і не може бути нічого гіршого, страшнішого для матері, аніж втрата власної дитини, плоті від плоті і крові від крові своєї. Але ще чорніша мука — бути разом із дитиною, день у день, рік у рік — і не мати змоги визнати її за свою дитину. Страшніших тортур не могли б придумати найлютіші кати.

Тому й згоріла дочасно Ганна, героїня «Наймички». Фінал цього твору завжди викликав у мене (та, мабуть, не тільки у мене) душевний щем. Мовби втрачаєш власну дорогу людину. Навіть зараз, не читаючи поеми, я можу пригадати останні рядки цього твору:

«Прости мене!Я каралась

Весь вік в чужій хаті…

Прости мене, мій синочку!

Я… я твоя мати».

Та й замовкла…

Зомлів Марко,

Й земля задрижала.

Прокинувся… до матері

А мати вже спала!

Ці воістину вражаючі своєю трагічною силою рядки висловили основну думку поеми: нелюдські пекельні муки мусить терпіти нещасна жінка, що втратила свого сина волею обставин. Вона знову знайшла його, але це вже чужа дитина, і словом «мама, матуся» він називає іншу жінку.

Щовечір небога

Свою долю проклинає,

Тяжко-важко плаче…

А як хотілось бідній Ганні пишатися своїм сином! Парубок виріс такий статний, такий гарний, з добрим серцем і щирою душею.

Трагізм становища героїні полягає не тільки у тому, що вона наймичка в домівці власного сина. Ганна згодом стає бабусею. Але і онук теж не її! І даруючи увагу і ласку своїм рідним, вона змушена приховувати кровну з ними спорідненість (для їхнього ж благополуччя!).

Немічна, важко хвора, нетерпляче чекає Ганна повернення свого синочка з чумакування, щоб відкрити страшну таємницю, яку пронесла через усе життя. Вона вважає себе винною перед сином, адже пустила його в світ безбатченком.

Шевченко, який сам пережив драму самотності і відчай сироти, як ніхто інший зміг передати це у своїх творах. І, звичайно, одним із найяскравіших образів був образ матері в поемі «Наймичка».

Понравилось сочинение » Трагізм образу матері в поемі Тараса Шевченка «Наймичка», тогда жми кнопку