Моє самостійне життя почнеться після закінчення школи. Я планую вступати до обласного університету, переїжджати до великого міста.
Там я буду жити сам, тобто без батьків. Зніму за допомогою батька кімнату в квартирі чи заселюсь у гуртожитку. Матиму сусідів по кімнаті, почну сам готувати собі їжу на спільній кухні. А також вчитися! Сподіваюся також знайти нових друзів, з якими мені буде цікаво крокувати дорогою самостійного життя.
"І все на світі треба пережити. І кожен фініш — це, по суті, старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт,” - пише Ліна Костенко. Звичайно, я знаю, що попереду мене чекає ще багато випробувань. Але нікому не заборонено мріяти та ставити перед собою мету. Богдан Хмельницький ставив за мету стати незалежним разом зі своїми козаками — і він домігся гетьманства. Тарас Шевченко мріяв бути художником — він малював, незважаючи на перепони. Я теж зможу досягти свого.
"Хай буде вік прожито, як належить” - таке напутнє слово дає молоді поетеса. Я вважаю себе підготовленим до майбутнього та певний, що зможу впоратися з викликами сучасності. Завдячую я цим, по-перше, своїм батькам. Школа мене підготувала до майбутнього все-таки дещо менше, ніж вони вклали в мене зусиль. Я хотів би низько вклонитися їм на знак подяки.
У школі я вчився добре. Ми вивчали дві іноземні мови. Я, крім англійської, освоював французьку. Я дуже поважаю своїх вчителів, особливо нашого математика. Вони давали нам більше знань, ніж потребувала програма. Це ще одна причина для мене, щоб бути оптимістом та почувати впевненість у майбутньому.
Варіант 2
Самостійне життя в мене асоціюється з кількома речами – це забезпечення себе матеріально, створення власної родини у майбутньому, а також вільне розпорядження собою та своїм часом. І перше, з чого мені доведеться почати «вільне плавання», це отримання професії.
Я хочу стати біологом. Для того, щоб досягти цієї мети, мені доведеться вступати після школи до коледжу за профілем. Разом зі мною будуть навчатися майбутні лісничі, біохіміки, зоотехніки, ветеринари, бджолярі, агрономи.
Я не дуже впевнений у тому, що підготовлений до всіх викликів долі. Першим моїм випробуванням на шляху до самостійності стане вступ до коледжу. А я вчився у сільській школі. Можливо, ми щось недовчили, тому що в нас періодично не вистачало кількох викладачів. Наприклад, чотири місяці не було вчителя німецької мови. Ми займалися самі по книжках та аудіозаписах, які нам вмикала підмінна вчителька.
Але ми мали всі потрібні підручники, і я дуже поважаю своїх викладачів з біології та хімії, які навіть свій вільний час безоплатно витрачали на мою підготовку. Школа дала мені дуже багато знань та корисних вмінь.
Впевненості та оптимізму мені додає той факт, що я завжди дуже багато читав. Друзі мене називають людиною ерудованою. Тому шанси вступити на бюджетну форму навчання в мене є. Якщо ж ні — тоді я готуюся до інших варіантів. Спробую влаштуватися на роботу до якої-небудь оранжереї, а до коледжу вступлю пізніше. Це не катастрофа.
Не отримавши ідеальної освіти в своєму селі, герой роману українського письменника В. Підмогильного Степан наполегливо займався самоосвітою і став добре вчитися у міському інституті. І сам письменник Підмогильний, який спочатку не зміг отримати повної вищої освіти, з часом досяг великих успіхів! Отже, позитивні приклади існують!
Ніколи не варто опускати рук. Треба прагнути до своєї мети: це мій висновок.