15:11 Твір по повести М. Булгакова «Собаче серце» і «Фатальні яйця» |
| Сатиричні повісті М. Булгакова займають особливе місце як у його тварчості, так і у всій російській літературі. Якби вани були широко надруковані й оцінені у свій час, те, можлива, змогли б послужити застереженням від багатьох помилок – але, на жаль, саме тому їм і призначена була така нелегка доля. Дія в повісті «Фатальні яйця», написаної в 1924 році, відбувається в недалекому майбутньому. Сита й безтурботна Моськва «світилася, вагні танцювали, гаснули й спалахували». Учений Персиків, «фахівець із голих гадів», відкриває черваний промінь, за допомогою якого можна збільшувати живі організми до небувалих розмірів. Газети сурмлять про те, як перетварить життя країни. На жаль, при проведенні експерименту замість мирних і настільки корисних курей розмножуються й виростають усім на жах усякі гади – змії, крокодили та інші небезпечні для життя звірі. І рятує від них не Червана Армія, а чудо – 18-градусний мороз серед серпня. Повість була написана так легко, з таким блиськучим гумором, що до критики не відразу дійшла паралель із головним черваним експериментом, проведеним у країні: теж адже хотіли, як краще, а розмножувалися й прибирали до рук небачену владу в основному якісь гади. І врятуватися від них з кожним роком було усе сутужніше. І мороз їх, на жаль, теж не брав. «Зла сатира», «відверте знущання», «пряма варожість» – так зрештою оцінила рапповськая критика повість. Надалі владу врахувала сваї помилки – наступна повість Булгакова, «Собаче серце», написана в 1925 році, побачила світло тільки в 1987. Тема та ж – непродуманий експеримент і його результати. Нещасний бродячий собачка, вічно голодн і принижена, раптом перетварюється в людину – верб результаті не кидається чомусь оСвоювати, наприклад, людську культуру, не хочеться їй, обретя права людини – паспорт і пропиську – стварити що-небудь корисне для людства, навіть елементарної подяки до благодійників сваїм не випробовує – ні до професора Преображенському за сите й пристойне існування й за спроби якось облагородити, ні до духовного наставника Швандеру, що настільки завзято відстоює права «пригнобленого» стварення. Ну не вірив Булгаков, що проголошення яких-небудь ідей, навіть самих распрекрасных, разом із читанням Маркса, зробить із алкоголіків і тунеядцев, розбещених неробствам, пристойних людей – не говарячи вже про ідеальну людину майбутнього, «свідомому будівельнику соціалізму». Генетика генетикою, але хто знає, без втручання Швандера, може, і вдалося б Преображенському тримати Шарико-Ва в рамках пристойностей. Поступова – але дуже не швидко – дивишся, і впрямь на людину став би походити, злегкО. Якщо б знав сває місце. Так Швандер подбав, щоб «освітити» щодо прав. І вийшло щось дике й безглузде. Нахабне, агресивне, у той же час боягузливе до втрати всякого міркування, позбавлене найменших ознак добрих почуттів, жадібне, безнадійно тупе – але при цьому хитре. До того ж з непомірною тягою до спиртного. У повісті все кінчається добре. Ну, розбив купу всякого, ну, улаштував невелику повінь, порвав, зрозуміло, гарненько нерви, зірвав кілька прийомів, секретарку шантажував звільненням з роботи… Вчасно спохватилися – і перетварили мерзенного недоробленої людини назад у чарівного пса, вдячного й усім задоваленого. Котам, щоправда, не повезло. У житті все обстояло ськладніше. Юрби кулькових, розбещених зненацька, що звалилася на них владою, тварили, що хотіли. « чиДуші – душили,..» У повісті багато милої життєваї мудрості. Коли вся країна була загипнотизировас на гарними словами й у розрусі марила про побудову чогось небувало великого, якої дисонансом звучали слова професора Преображенський про те, що розруха – це коли співають хором замість того, щоб виконувати сваї обов’язки – чи лагодити труби, чи оперувати. Розруха – коли говарять про ревалюцію й крадуть калоші. Є справа, і є балаканина, є «розруха в головах», від якої всі лихО. Повість Булгакова дійшла до нас після шістдесятирічного експерименту, проведеного із країною. Ми бачимо, як він був прав – ще на самому початку. І як жаль, що прочитали ми ці книги так пізно! Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» можна назвати пророчої. У ній автор, задовго до відмови нашого суспільства від ідей ревалюції 1917 року, показав найтяжкі наслідки втручання людини в природний хід розвитку, будь те природа або суспільства. На прикладі провалу експерименту професори Преображенський М. Булгаков намагався ськазати в далекі 20-е роки, що країну необхідно повернути, по можливасті, у її колишній природний стан. Чому ж експеримент геніального професора ми називаємо невдалим? З науковаго погляду цей досвід, навпроти, досить успішний. Професор Преображенський робить унікальну операцію: пересаджує псові людський гіпофіз від чоловіка, що померся за кілька годин до операції, двадцяти васьми років. Людина цей – Клим Петрович Чугункин. Булгаков дає йому коротку, але ємну характеристику: «Професія – гра на балалайці по трактирах. Маленького росту, погано ськладний. Печінка розширена 1(алкоголь). Причина смерті – удар ножем у серце в пивний». І що ж? В істоті задатки, що з’явилася в результаті науковаго експерименту, вічно голодного вуличного пса Кульки з’єднуються з якостями алкоголіка й кримінальника Клима Чу-ГункинО. І немає нічого дивного в тім, що першими вимовленими їм словами була лайка, а перше «пристойне» слова – «буржуї». Науковий результат вийшов несподіваним і унікальним, але в побутоваму, життєваму плані він привів до самих жалюгідних наслідків. тип, Що З’явився в будинку професора Преображенський у результаті операції, «маленького росту й несимпатичної зовнішності», перевернув налагоджений побут цього будинку. Він повадиться зухвало грубо, самовпевнене й нагло. Новаявлений Поліграф Полиграфович Кульок надягає лаковані черевики й краватку отрутного кольору, його костюм брудний, неохайний, несмачний. За допомогою домкома Швандера він прописується у квартирі Преображенського, вимагає покладені йому «шістнадцять аршинів» житлоплощі, навіть намагається привести в будинок дружину. Він уважає, що підвищує свій ідейний рівень: читає книгу, рекомендовану Щванде-Ром, – перепиську Энгельса з Каутським. І навіть робить із приваду переписьки критичні зауваження… З погляду професора Преображенський – все це жалюгідні потуги, які жодним чином не сприяють розумоваму й духовному розвитку Шарикова. Але з погляду Швандера і йому подібних Кульок є цілком підходящим для того суспільства, що вани стварюють. Шарикова навіть взяли на роботу в державну установу. Для нього ж стати хоч і невеликим, але начальником – значить перетварити зовні, одержати владу над людьми. Тепер він одягнений у шкіряну куртку й чоботи, їздить на державній машині, розпоряджається долею дівчини-секретарки. Його нахабність стає безмежною. Цілими днями в будинку професора чутні нецензурна лайка й балалаєчне тринькання; Кульок є додому п’яним, пристає до жінок, ламає й трощить всі навколо. Він стає грозою не тільки для мешканців квартири, але й для мешканців усього будинку. Професор Преображенський і Бормен-Таль безуспішно намагаються прищепити йому правила гарного тону, розвити й утварити його. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |