Справжнє ім’я — Джон Гріфіт. Американський письменник, який створив 19романів, 18збірок оповідань та статей, п’єси, вірші, автобіографічні книжки. Перша збірка новел «Північна Одісея» (1900), як і наступні — «Бог його батьків”, «Діти морозу» (1901), — утверджують талант автора; його визнає Америка і світ. У творах Лондона змальовані люди, схильні до ризику і сміливих вчинків, вони люблять мандрувати, весь час у пошуку щастя і багатства. У Лондона єй анімалістичні твори — «Поклик предків» (1903), «Біле ікло» (1906). Герої цих повістей — собаки, але наділені людськими рисами характеру. Джек Лондон зазнав багато труднощів ужитті: жив без батька і матері; виростив його вітчим, який і дав йому своє ім ‘я; займався здебіль — шого самоосвітою, бо грошей на навчання не було. Усього досягає завдяки власному розумові, волі, наполегливості. Такі ж і його герої.

Оповідання Джека Лондона «Жага до життя» справило на мене сильне враження. Від першого до останнього рядка знаходишся в напрузі, стежиш за долею героя, затамувавши подих. Переживаєш і віриш, що він залишиться живий.

На початку розповіді перед нами два товариші, що поневіряються Аляскою в пошуках золота. Вони змучені, голодні, рухаються з останніх сил. Здається очевидним, що вижити в таких важких умовах можна, якщо є взаємна підтримка, взаємовиручка. Але Білл виявляється поганим другом: він кидає товариша після того, як той підвернув ногу, переходячи кам’янистий струмок. Коли головний герой залишився один ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт

«Мабуть, із часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар.

Саме в усмішках найповніше виявилася чиста, щедра і весела душа письменника. Герої оповідок — мисливці-невдахи і фантазери, добродушні, щирі селяни. І майже в кожному творі присутній мудрий і дотепний, усміхнений та іронічний оповідач, який уособлює позицію автора, підкреслює єдність автора з його героями.

Оповідач в усмішках Остапа Вишні — людина життєлюбна, оптимістично настроєна. Він передає ставлення автора до всього, про що розповідається у творах.

Оповідач неабиякий філософ, начитана людина, адже знає творчість Антуана де Сент-Екзюпері, читав «Маленького принца». З любов’ю і захопленням малює він серпневий зорепад і нічне небо: «Швиргається вгорі якийсь космічний хлопчисько зорями, залишаючи в чорно-синій безодні золоті смуги…» До живої природи оповідач ставиться особливо трепетно, персоніфікує її: «До озерця ви підходите вже тоді, коли качки «повиключали мотори», почистили зуби, зробили на ніч фізкультурну зарядку з холодним обтиранням, і, поклавши на водяні лілеї голови, полягали спать…». Ласкавими, пестливими словами розповідає оповідач про красу природи в «Мисливських усмішках», ніжно називає птахів та звірів: перепілочка, веприк, лисичка, дає їм яскраві і точні характеристики. «Мисливські усміш ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт

Українське Відродження 20-30-х років XX століття дало літературі багато нових талантів, ідей, світобачень. І серед них — Микола Хвильовий, письменник-новатор, самобутній і своєрідний автор.

Його твори з налетом імпресіонізму були оригінальними, відмінними від робіт письменників того часу. Вони вражають силою таланту митця, глибоким психологізмом героїв, манерою письма. Його твори примушують замислитися і над долею автора, і над трагічною історією України, і над своїм власним «я». Новели М. Хвильового «Кіт у чоботях», «Наречений», «Солонський Яр» — це фрагменти, вихоплені з кривавої і брудної мозаїчної картини громадянської війни. Читаючи «Кота в чоботях», відчуваєш виразні сатиричні нотки, сум за загубленою, знівеченою душею: «Зник товариш Жучок №1, залишилися «Жучки №2, №3, №4″ — малограмотні кухарки, що прагнули керувати державою й розпоряджатися життям людей».

У новелі «Я (Романтика)» — ще страшніші і трагічніші картини. Твір торкається теми роздвоєння людської особистості. Свого героя М. Хвильовий ставить перед вибором: або служіння комуні, або життя матері, яка до останньої миті вірить у перемогу добра над злом у душі свого сина.

Твори Миколи Хвильового застерігають сучасників від шляху в прірву антигуманізму, від фальшиво-красивих політичних гасел, допомагають дійти висновку, що жінка і революція — поняття несумісні, як несумісні примарні ідеї комунізму з реальним щасливим майбуттям людей. ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт

Як на мене, не варто розставляти проблеми сучасної сім’ї в порядку зменшення — збільшення «небезпечності». Все те, про що йтиме розмова, може поставити шлюб під загрозу. Це шкідливі звички — вживання алкоголю, тютюну, наркотиків. Це відсутність спілкування й загальних інтересів у членів сім’ї, коли співіснування зводиться до спільних дітей та бюджету. Це загроза розлучення, коли двоє не можуть, а то й просто не хочуть шукати спільну мову, або співжиття без реєстрації шлюбу, при якому жінка має ризикувати всім, не маючи ніяких прав і гарантій на майбутнє.

Це небажані діти, які перетворюються на тягар для батьків, а виховання — на змушену данину непотрібній маленькій людині. А то й простіше й прозаїчніше — аборти як можливість улаштувати свою «щасливу долю» за рахунок життя власної дитини. Це порушення подружньої вірності, коли хтось із двох вважає хвилинний потяг важливішим від урочистої шлюбної клятви. Що ж казати? Анархія руйнує. Порятувати подружжя можуть відповідальність, воля, послідовність, а не налаштованість виключно на позитивні емоції й насолоди.

Як же зберегти сім’ю від руйнування? Вибирати шлюбного партнера, для якого здоров’я с справжнім пріоритетом у житті. Пізнаючи людину в процесі побачень, перевіряти перш за все спільність ваших із нею інтересів, цінностей і цілей, починаючи від ставлення до якихось культурних явищ (спільність художніх смаків), до релігійної приналежності. «Ні!» розлученню варто казати ще ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт

Кожна людина, що жила і працювала, віддаючи усього себе людям, заслуговує на пам’ятник. Бажано, щоб цей пам’ятник стояв на місці, що пам’ятає; свого героя, де лунали його кроки, де залишився його слід на землі.

Неподалік від всесвітньо відомого заводу фотоапаратів, навпроти головного входу до парку, стоїть невисокий постамент. Вірніше, грубо оброблена глиба сірого граніту. Із неї мовби виростає бюст чоловіка цивільної зовнішності.

Круглі окуляри, точніше — оправа від них, а скло ти уявляєш сам. Уважними очима дивиться він на тебе, як крізь магічне скло. Часу? Досвіду? Розуму?

Ти розумієш, що перед тобою перш за все учитель. Так, Учитель, Людина. А потім — письменник, громадський діяч, організатор величезних справ. І перш за все — справи виховання людини. Як з тієї необробленої глиби граніту відсікають зайве, шліфують, щоб засяяла у всій красі.

«Антон Семенович Макаренко» — напис на постаменті. І роки життя. Короткого і яскравого. Пов’язаного з історією нашого міста. З Куряжем, де, на жаль, знову дитяча колонія. Із заводом фотоапаратів, де перші «лейки» збиралися руками юних комунарів. З вулицями, що постають на сторінках його книг. Книг не нудно-повчальних, а розумно-оптимістичних, де є і радість від перемоги, і сум від втрат.

Антон Семенович Макаренко — не дуже визнаний за життя. І сьогодні, на жаль, не належить до тих, чиє ім’я, книги, думки в «активному користуванні». Вчитель, Людина, поруч з якою зростали, підносили г ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт

«Свіччине весілля» справедливо вважають одним з найпоетичніших творів української драматургії. Ця поетичність — у самому задумі п’єси, у вдалому використанні, здавалось би, незначних літописних свідчень. У передмові до твору драматург писав: «коли я випадково натрапив на мотив «заборони світла», мотив, що й послужив темою для цієї драми, мене захопила в ньому можливість змалювати барвисту картину суто міського житія і соціальної боротьби в стародавньому місті, а на цьому мальовничому тлі створити узагальнений образ боротьби України за свою волю і самобутню культуру».

Життя середньовічного Києва Кочерга відтворив яскраво і по-справжньому талановито. Литовські князі прагнули не тільки якнайбільше зідрати з київських ремісників, але й задушити у них будь-яке прагнення до вільного життя. Символом і водночас фактом діяльності феодалів є у драмі заборона світити світло в домах ремісників. У боротьбі за повернення народу світла розкриваються характери героїв твору, мужня відданість зброяра Івана Свічки, ніжна стійкість його нареченої Меланки, сміливість ремісників Чіпа, Передерія, Коляндри. Боротьба закінчується народним повстанням, закликом Свічки запалити палац Воєводи, піднятися на боротьбу за визволення.

Таємницю постійної привабності «Свіччиного весілля» заховано у мальовничості його картин, у яскравих романтичних характерах, в уславленні глибоко людяних, прекрасних почуттів. Кочерга був прихильником того, щоб глядач бачив на сцені видовище красиве і зв ... Читати далі » Завантаж свої файли на сайт