17:14 Система образів в романі Ролана «Зачарована душа» |
| Задум «Зачарованої душі» виник і зрів у Роллана давно, ще в ті роки, коли не був закінчений «Жан-Крйстоф». Фантазія художника, що завжди віддавала перевагу розвитку паралельних тим і контрастних відповідностей, поставила поряд з борцем-чоловіком жінку-борця, що належить «до авангарду того покоління жінок, якому у Франції довелося наполегливо прокладати собі дорогу до незалежного положення». Як і герой в «Жан-Кристофе», героїня «Зачарованої душі» - не звичайний художній образ: «…зріднившись з Жан-Кристофом, з Кілка або з Аннетой Ривьер, я стаю попросту повіреним їх думки. Слухаю їх, бачу їх вчинки і дивлюся на усе їх очима. Вони поступово пізнають своє серце і серце інших людей, а разом з ними пізнаю і я…» «Придуманий» світ немов стає для письменника реальним, герої- живими («незнайома істота оселилася в мені»,- зізнавався Роллан), а письменник може «сам» з'явитися в романі і вступити в дружню бесіду з вигаданими персонажами. Звичайно, Аннета, Марк і інші герої роману мають «самостійне» існування, як це буває в творах майстрів реалістичного мистецтва. Як і в «Жан-Кристофе», «духовний двійник» Роллана Аннета - повнокровний образ, ми бачимо її в усій своєрідності зовнішнього і внутрішнього вигляду. Проте внутрішня близькість героїв Роллану обумовлює незвичайний жанр роману ліричного, що «аранжує» внутрішній світ епічного героя і близького йому ліричного героя. «Як би не був цей твір, воно - музика»,- писав Роллан про «Зачаровану душу» і роздумував про нього як про симфонію, в якій «зливаються лейтмотиви», «переплітаються музичні фрази», звучать «мелодії»; «співзвуччя» неважко побачити і в системі образів роману, в постійних співвідношеннях паралельних і контрастуючих тем (Аннета і Сільвія, мати і син і т. п.). Ромен Роллан «чув» своє творіння і звав читача прислухатися до нього. Знову, як і в «Жан-Кристофе», перед нами «симфонія» душі, відтворної в усіх нюансах і найдрібніших рухах. Тут є певна схожість з принципом розкриття людини у пошуках втраченого часу« Пруста. Особливо в перших частинах роману, коли Роллан - не без впливу Бергсона - бачив інтерес твору в тому, як »в душі урівноваженій, порядної і розсудливої жінки, невідомо для неї самої, незримо живе любовний початок, що не визнає меж дозволеного«. Тоді душа Аннеты малювалася »безоднею«, про яку сама героїня »не має ніякого представлення«, а »істинним життям« Роллан міг назвати »лише внутрішнє життя«. Нагадує про Прусте і те, що Роллан мислив собі »лінії розвитку образу героїні« через втілення любовного початку : любов до батька, потім до сестри, до сина, до пораненого ворогові і т. д. Проте Роллан ніколи не був эгоцентричен і завжди піклувався про інших, про людство, створюючи приклад мужності і стійкості. Специфічне ототожнення людини з «річкою» в романі Ролла-на «Зачарована душа» - наслідок прагнення до багатопланової, динамічної характеристики, до розкриття внутрішнього світу в усій повноті, в усіх нюансах тих нескінченних складнощів і багатств, ім'я яким - «я». Герой Пруста залучається до себе самого, Анкета- це «вселенська Мати», що залучається у кінці свого шляху до «радощів і страждань усіх, що живуть». Свою героїню Роллан міряє міркою титанічною, міркою випробувань, що припадають на долю людей в XX столітті : бідність, війна, фашизм. «Справжні відкриття» героїня Роллана робить тоді, коли «починає працею добувати свій хліб», коли проникає в «брехливу суть сучасного суспільства», коли йде «від марень до діяння», від індивідуалізму до колективізму. Роман «Зачарована душа» сприймається як твір нового в порівнянні з «Жан-Кристофом» історичного етапу, пов'язаного з абсолютно певним періодом в житті буржуазного суспільства. Роллановские герої, волелюбні і мужні інтелігенти, поставлені тепер перед лицем всесвітньо-історичного процесу загибелі експлуататорського устрою і перед необхідністю знайти шлях до нового суспільства. Але «Зачарована душа» не лише розповідає про те, як Аннета, Марк шукають істину - роман сам по собі є пошуки істини, є відкриття XX століття як революційної епохи, залучення і автора, і героя до цієї революційності. Ось чому «Зачарована душа» разом зі зміною відношення до світу, до героя містить в собі і зміна естетичних принципів - від романтичних, символічних (особливо в зображенні позитивного героя) і критично-реалістичних (переважно в зображенні негативних персонажів і обставин) до соціалістичного реалізму, вже очевидного в «Провіснику». Велика громадська тема відразу ж, на початку роману, намічена Ролланом в історії Аннеты. чия любов до незалежності і свободи стикається з устоями буржуазної сім'ї Бриссо, з тверезими ділками і лицемірами, які намагаються організувати вигідний для них брак Роже з Аннетой. Роже Бриссо - типовий образ діяча буржуазної парламентської республіки, глибоко і усебічно розкритий в реалістичній літературі Франції з кінця XIX століття. Конфлікт загострюється в романі «Літо», коли Аннета пориває зі своїм соціальним середовищем. Героїня роману вирішує спочатку моральну проблему поєднання любові і незалежності в цілях досягнення внутрішньої гармонії, морально здійсненого духовного життя. Внаслідок цього Аннета свідомо відстороняється від політичної боротьби як від заняття, на її думку, не дуже гідного і не дуже важливого. Тому і саме громадське життя, політична боротьба майже не зображені в «Літі», що розповідає сімейну історію, хоча і насичену великим громадським і психологічним змістом. Роман відтворює потік почуттів героїв — Аннеты, а потім сина її Марка - стихії душевних рухів, що безперервно змінюються, стикаються, поривів, прагнень. Потік цей глибокий, небезпечний і часом незбагненний. Він сильніший за волю і розум. Третя книга «Зачарованої душі» - «Мати і син» - великою мірою насичена конкретно-життєвим і навіть суспільно-політичним матеріалом. Дія роману відбувається під час першої світової війни, йдеться про громадські події, що особливо хвилювали письменника, про криваву бійню. Аннета - втілення любові і співчуття, .що об'єднує що усіх, що страждають, усіх, що терзають один одного, засліплених ненавистю людей. Головною, а по суті справи, єдиною - оскільки і народ заражається отрутою ненависті - антивоєнною силою виявляється Аннета. Як романтичний символ, як створений Ролланом зразок, вона височіє не лише над імперіалістичною війною, але і над політичною боротьбою взагалі. На передньому плані тому «приливи» і «відливи» почуттів героїв, історія тяжких переживань. Аннеты і Марка, пов'язана з проблемою внутрішнього вдосконалення героя. «Провісник« придбаває схожість з »Ярмарком на площі«, вона близька публіцистиці Роллана 30-х- років гнівним, уїдливим описом буржуазної цивілізації. Але Роллан йде тепер далі, ніж в »Жан-Кристофе«, в реалістичному осмисленні буржуазного суспільства. Роллан зміг представити самий механізм громадської системи Франції. У суть її проникає передусім Аннета. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |